[KAVE=Інтерв'ю з Лі Тхе Рім] Вітер дме над лісом хмарочосів Сеула. Юн Се Рі (Сон Є Джин), молодша дочка магната та представниця модного та косметичного бренду, жила, як Міранда Прістлі з «Диявол носить Прада», завжди ходячи по небу. Вона оцінювалася лише за грошима та досягненнями, холодно ставлячись до родини. Одного дня, вирушивши на показ парапланеризму для нового рекреаційного бренду, Се Рі переживає справжню «аварію з падінням з неба».
Завдяки раптовому шквалу вітру, вона втрачає управління і, заплутана, прокидається, звисаючи догори ногами десь у лісі. Якщо б Дороті з «Чарівника країни Оз» була захоплена торнадо і потрапила в Оз, то Се Рі потрапляє в Північну Корею через шквал. Однак у Дороті був пес Тото, а у Се Рі лише одна сумка з брендовим логотипом і розбитий мобільний телефон.
І перед нею стоїть чоловік у військовій формі з автоматом. Його звуть Лі Чжон Хьок (Хьон Бін). Він офіцер північнокорейської армії, син досить заможної родини. Якщо в «Ноттінг Гіллі» звичайний книгар зустрів голлівудську зірку, то тут північнокорейський солдат зустрічає південнокорейського магната. Але є одна відмінність: міжнародна ситуація тут набагато складніша.
Се Рі миттєво усвідомлює, що перетнула кордон. Спадкоємиця Республіки Корея, без жодної підготовки, без посвідчення особи, впала глибоко на північнокорейську землю, перетнувши демілітаризовану зону. Немає жодного посібника, який би пояснював цю ситуацію. Навіть програма виживання «Беар Грілс» не охоплювала таких сценаріїв. Боротьба за спадщину південнокорейських магнатів і запуск преміум-брендів миттєво втрачають сенс.
Се Рі спочатку повинна вижити, не бути виявленою і знайти спосіб повернутися. Якщо б Джейсон Борн з «Серії Борн» втратив пам'ять і блукав Європою, то Се Рі повинна блукати Північною Кореєю, приховуючи свою особистість. Спочатку Чжон Хьок не знає, як впоратися з цією «жінкою, що приземлилася». Вона є громадянкою країни-ворога режиму і, строго кажучи, незаконним іммігрантом. Але спостерігаючи, як Се Рі намагається незграбно адаптуватися до мови та способу життя тут, він починає відчувати конфлікт між правилами та совістю.
21-ше століття: «Римські канікули»
Чжон Хьок врешті-решт ховає Се Рі у своєму домі. Якщо в «Римських канікулах» Одрі Хепберн зупинилася в будинку журналіста, то тут спадкоємиця магната зупиняється в домі північнокорейського солдата. Офіцерська квартира та маленьке село, до якого він належить, стають сховищем для іноземця. Проблема в тому, що очі місцевих жителів не менш проникливі, ніж дедуктивні здібності Шерлока Холмса.
Інтуїція місцевих жінок не поступається розвідці, а діти швидко помічають незнайомців. Се Рі щовечора залишається без електрики, їй доводиться стояти в черзі, щоб купити продукти на ринку, а життя без інтернету та карткових платежів кидає її в умови, схожі на 1990-ті. Якщо б Том Хенкс жив на безлюдному острові в «Залишеному», то Се Рі, здавалося б, повернулася в часі.
Звичайно, те, що раніше здавалося б звичайним, тепер стає реальністю, з якою потрібно боротися. І все ж, як Енді з «Диявол носить Прада», вона проявляє свій характер і витривалість, поступово проникаючи в це дивне село.
Між Чжон Хьоком і Се Рі з самого початку стоїть стіна, вища за кордон. Система, ідеологія, родина, нерівність інформації про один одного. Конфлікт між родинами Монтеккі та Капулетті з «Ромео і Джульєтти» виглядає мило в порівнянні. Але драма витрачає час, щоб показати, що ці двоє не просто «туристи» у світі один одного, а насправді заглядають один одному в душу.
Се Рі готує кимчі разом з місцевими жінками, спостерігаючи за тим, як щовечора на ринку купують контрабанду, усвідомлює, що між «Північчю, яку вона споживала в новинах» і «Північчю, де дихають справжні люди» є велика різниця. Як герой «Серед ночі в Парижі» мріє про Париж 1920-х, а потім, відвідавши його, розчаровується, так і Се Рі руйнує свої стереотипи про Північну Корею.
Чжон Хьок, спостерігаючи за Се Рі, непрямо відчуває швидкість капіталістичного міста, але також бачить жорстокість і ізоляцію південнокорейського суспільства. Постійно їхня розмова переходить від «де краще» до «наскільки ми самотні на своїх місцях». Як Джессі та Селін у «Перед світанком» прогулюються вулицями Відня, так і Се Рі та Чжон Хьок прогулюються вулицями північнокорейського села, пізнаючи один одного.
Звичайно, романтика з'являється природно в певний момент. Чжон Хьок, готовий ризикувати спостереженням з боку начальства та внутрішніми політичними іграми, щоб захистити Се Рі, відчуває, що нарешті має «безумовного союзника». Як Джек у «Титаніку» сказав Розі: «Вір мені», так і Чжон Хьок говорить Се Рі: «Я тебе захищу». Але якщо Джек мав справу з кількома ворогами, то Чжон Хьок має справу з усією країною.
Навколо цієї емоційної лінії розташовані різні персонажі. Начальник, який контролює Чжон Хьока, солдати, які помічають стосунки двох, але роблять вигляд, що не помічають, та жінки, які підозрюють особистість Се Рі, але врешті-решт приймають її як свою. Як друзі з Центрального парку з «Друзів», вони стають спільнотою, що захищає один одного.
Тим часом у Південній Кореї розгортається боротьба за владу навколо зникнення Се Рі. Її брати та сестри, як родини, що прагнуть зайняти трон у «Грі престолів», більше зайняті розрахунками, як зайняти вакантне місце, ніж турбуються про «зниклу молодшу сестру». Яскраві будівлі Південної Кореї та скромне село Північної Кореї чергуються, підкреслюючи контраст між двома світами, як у «Паразитах» між напівпідвальними приміщеннями та розкішними будинками.
З розвитком сюжету криза зростає. Інші сили, які намагаються знайти Се Рі, внутрішні політичні конфлікти в Північній Кореї та пошуки Се Рі в Південній Кореї одночасно наближаються. Вибір, який можна зробити, щоб захистити один одного, стає все меншим, а кордони та системи стають не просто фоном, а все більше важким фізичним бар'єром для цієї любові.
Драма підтримує напругу, що розділяє їх, а потім знову з'єднує до самого кінця. Якщо Ной та Еллі з «Блокнота» розлучилися через соціальний статус, то Се Рі та Чжон Хьок розлучаються через кордон. Я не буду розкривати, як вони врешті-решт знаходять відповідь між «кордоном і любов'ю». Останні сцени «Припадку любові» мають таку емоційну глибину, що їх важко описати одним реченням, як поворот у «Шостому почутті».
Сусідство сміливості та делікатності... Різниця кольорів двох світів
Коли говорять про художню цінність «Припадку любові», перше, що згадується, це сміливість і делікатність налаштування. Ідея про те, що спадкоємиця південнокорейського магната закохується в північнокорейського солдата, може бути спожита так само легко, як любов між джедаями та ситами в «Зоряних війнах», або стати предметом політичних суперечок.
Але ця драма повністю дотримується граматики «мелодрами», ставлячи людей на перше місце, а не політику. Північна Корея зображується не як об'єкт ідеологічного навчання, а як місце, де місцеві жінки збираються разом, діти грають у футбол, а солдати готують локшину. Як японське село з «Маленького лісу» або японське село 1950-х з «Тоторо», воно реконструюється як ідилічний і мирний простір.
Звичайно, це версія Північної Кореї, яка значно романтизована та безпечна. Але завдяки цьому глядачі сприймають Північ як «сусіда», а не як «ворога» чи «страх». Як «Амелі» зображує Париж як казковий простір, так і «Припадок любові» зображує Північну Корею як місце, де можлива романтика.
Режисура та візуальний стиль також підтримують цю концепцію. Сцени в Пхеньяні та селі складаються з ретельно продуманих декорацій та зйомок за кордоном, але завдяки кольоровій палітрі та структурі вони відчуваються як унікальний фантастичний простір. Темно-зелені та коричневі відтінки домінують у північнокорейському селі, сірий бетон і червоні прапори поєднуються в Пхеньяні, тоді як Сеул зображується як простір, наповнений склом, неоном та білим світлом.
Цей контраст не просто виражає «бідність і багатство», а пов'язується з внутрішньою температурою кожного персонажа. Якщо кольорова палітра «Той, хто біжить по лезу 2049» виражає дистопію, то кольорова палітра «Припадку любові» виражає різницю між двома світами. Коли Се Рі поступово проникає в село, кольорова палітра екрана також поступово зменшується, а незнайомство Чжон Хьока, коли він ступає на південнокорейську землю, виражається надмірно яскравим світлом.
Діалоги та гумор також є важливими елементами «Припадку любові». Північнокорейський діалект, південнокорейська стандартна мова та іронічний стиль магнатів природно створюють сміх. Сцени, в яких солдати Чжон Хьока захоплюються корейськими драмами, куркою та культурою магазинів, а Се Рі навчає жінок моді та красі, легко переплітають системи та культури, даруючи глядачам «дружню різницю» замість «відчуження».
Як «Моє велике грецьке весілля» розкриває культуру грецьких іммігрантів через гумор, так і «Припадок любові» розкриває культурні відмінності між Півднем і Північчю через гумор. Завдяки цьому гумору важка тема Півдня та Півночі не стає надто важкою, а ритм мелодрами зберігається. Як «Друзі» витримали 20 років завдяки простому сміху повсякденності, так і «Припадок любові» зменшує напругу через простий сміх культурних відмінностей.
Взаємодія акторів є ключовим елементом, що перетворює всі ці механізми на реальність. Юн Се Рі, яку грає Сон Є Джин, не застряє в стереотипному образі спадкоємиці магната, як Енді з «Диявол носить Прада» або Керрі з «Сексу і міста». Вона може бути марнославною та гордою, але водночас дивовижно старанною та витривалою.
Навіть опинившись у північному селі, вона одночасно демонструє впевненість у собі: «Я завжди була видатною людиною» та гнучкість: «Але зараз я повинна вчитися у цих людей». Лі Чжон Хьок, граний Хьон Біном, є стриманим офіцером, але перед любов'ю стає незграбним і серйозним. Як полковник Брендон з «Гордість і упередження» або «Чутливість і чутливість», стримане вираження емоцій насправді має більший резонанс.
Його стримане вираження емоцій зберігає переконливість навіть у рамках перебільшеної мелодрами. Особливо сцени, в яких їхні погляди та дихання перетинаються, без особливих слів передають відчуття: «О, ці двоє вже глибоко закохані». Ідеальна хімія, як у Г'ю Гранта та Джулії Робертс з «Ноттінг Гілла» або Донала Глісона та Рейчел Макадамс з «Про час».
Синтез K-драми, політика фантазії
Якщо подивитися на причини популярності з більш структурної точки зору, «Припадок любові» є твором, що об'єднує переваги, накопичені корейськими драмами протягом тривалого часу, подібно до кросовера «Marvel Universe». Знайомі коди магнатів, спадкоємців, сімейних конфліктів, чоловічі наративи про військову форму та організації, а також побутові драми, створені спілкуванням жінок, доповнені корейською специфікою розділу Півдня та Півночі.
Кожен елемент може виглядати дещо банально, але в поєднанні з фантастичною ситуацією «Припадку» вони виглядають новими. Крім того, завдяки масштабам зйомок у Швейцарії, Монголії та інших країнах, глядачі можуть відчути «подорожуюче відчуття», дивлячись мелодраму, як у «Про час» або «Серед ночі в Парижі».
Звичайно, існують і критичні точки. Зазначається, що реальність Північної Кореї зображена занадто романтично, існують побоювання, що життя північних жителів і політичне пригнічення можуть бути спрощені, як у аніме «Studio Ghibli», а також критика, що фантазія змушує забути про реальність конфлікту між Півднем і Північчю.
Однак твір чітко вказує, що воно ближче до «романтичної комедії, що перетинає кордони», ніж до «політичної драми». З цієї точки зору «Припадок любові» підкреслює, що «незалежно від того, до якого режиму належить, емоції людей, які люблять, сміються та борються, не так вже й відрізняються». Як «У настрої для любові» романтизує Гонконг 1960-х, так і «Припадок любові» романтизує сучасну Північну Корею.
Цей напрямок може не бути комфортним для всіх глядачів, але важко заперечити, що в межах твору він послідовно виконує свою роль.
Якщо вам подобається смілива уява
Це твір, який підійде тим, хто вважає, що «мелодрама занадто банальна», але іноді хоче зануритися в неї. «Припадок любові» — це твір, який, знаючи кліше, все ж наполегливо їх дотримується. Як у «Блокноті» або «Про час» з'являються елементи випадковості, долі, повторних зустрічей, непорозумінь і примирення, але в більшості моментів глядачі відчувають: «Це приємно, навіть якщо я знаю, що це так». Це сила добре зробленого жанрового твору.
Крім того, для тих, хто стикається з північними та південними проблемами лише через новини та політичні гасла, ця драма може стати зовсім іншим способом відчути «відчуття розділу». Звичайно, зображена тут Північна Корея відрізняється від реальності. Але через це перебільшення та трансформацію вона навпаки стимулює уяву: «Там, напевно, є люди, які мають схожі проблеми, як і я». Як дивлячись «Тоторо», мріяти про японське село 1950-х, так і «Припадок любові» викликає цікавість до іншої системи.
Коли така уява обережно підтримується, драма залишає враження, яке виходить за межі простої романтичної історії.
Нарешті, я хотів би порекомендувати «Припадок любові» тим, хто часто відчуває себе маленьким перед бар'єрами, які не можна подолати в реальному житті. Перегляд цього твору не знищить бар'єри реальності. Але це змусить вас знову задуматися над питанням, яке ви давно забули: «Чи залишилося у мене ще почуття, заради якого варто ризикувати всім?»
Як Роза з «Титаніка» сказала: «Ти стрибаєш, я стрибаю», так і «Припадок любові» говорить: «Куди б ти не пішов, я йду з тобою». Відповідь у кожного своя, але, хоча б раз зіткнувшись з цим питанням, ви відчуєте, що ця драма виконує свою роль.
Коли Се Рі та Чжон Хьок небезпечно переходять кордон, глядачі згадують про свої «межі». І вони обережно усвідомлюють, що сміливість перейти цю межу і відмовитися від неї — це обличчя любові. Якщо вам потрібна така історія, «Припадок любові» залишається актуальним вибором.
Після початку трансляції наприкінці 2019 року, вона поширилася по всьому світу через Netflix, доводячи можливості K-контенту разом з «Паразитами». Ця драма є не просто добре зробленою романтичною історією, а культурною подією, яка переклала специфіку розділу Кореї в універсальну історію про любов. І, можливо, десь у світі хтось мріє про любов, що переходить 38-у паралель, дивлячись цю драму.
